Збаразьке бюро безоплатної правової допомоги інформує

ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

У більшості випадків, після розірвання шлюбу, колишні чоловік та дружина воліють проживати окремо. І тут виникає питання – а з ким залишиться проживати дитина? Адже якщо виходити із положень чинного Сімейного кодексу України, а саме статті 141 та статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» – мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. В переважній більшості випадків після розірвання шлюбу, діти залишаються проживати з матір’ю.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.

Один з батьків має подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (при наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування. Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини, проводяться при потребі, але не менше ніж 1 раз на місяць.

Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

Якщо з’ясовується, що мати і батько рівною мірою мають необхідні якості вихователя, суд звертає увагу на інше: чи мають вони реальну можливість займатися дитиною, створити їй необхідні умови для виховання й розвитку. Тут суд враховує рід діяльності кожного з батьків, режим їхньої роботи, наявність у родині матері (батька) осіб, здатних надати допомогу в догляді за дитиною (бабусь, дідусів, інших родичів), матеріальне становище батьків. Але кращі побутові умови, більше високий рівень матеріальної забезпеченості одного з батьків самі по собі ніколи не кладуться судом в основу рішення про визначення місця проживання дитини. При вирішенні судом питання про визначення місця проживання дитини, не приймається до уваги, хто з батьків був ініціатором розлучення або винуватцем розладу в сім’ї або її розпаді.

Бажання самої дитини проживати з тим або іншим із батьків враховується, але не має для суду вирішального значення. Суд з’ясовує думку дитини, якщо вона по своєму віку, стану здоров’я, розвитку може її усвідомлено висловити.

Крім того, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22 серпня 2018 року № 620 вніс зміни до порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, які визначають, що для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України (для лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта заявника;
  • копію паспорта дитини (у разі наявності);
  • довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
  • довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);

Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Відповідальність за несплату аліментів

Виплата аліментів це якраз те питання, з яким дуже часто стикається подружжя після розлучення при наявності неповнолітньої дитини, на утримання та повний всебічний розвиток необхідні кошти. На сьогодні є частими випадки, коли один із подружжя, якому потрібно виплачувати аліменти, ухиляється від цього, що в свою чергу призводить до виникнення заборгованості, яка постійно зростає.

Так, від 28 серпня 2018 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Зміни у законодавстві,посилили відповідальність за невиконання обов’язку зі сплати аліментів та значно спростили процес притягнення до відповідальності винних осіб. Зокрема,відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»,орган державної виконавчої служби,при наявностізаборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків, при наявності заборгованості у два роки, штраф накладаєтьсяу розмірі 30 відсотків, у випадку якщо заборгованість три роки, штраф 50 відсотківсуми заборгованості зі сплати аліментів. У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі – КУпАП), державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення та надсилає його для розгляду до суду.

Відповідно до статті 183-1КУпАПнесплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання- тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.Потрібно також зазначити і те, що таке нововведення передбачає не лише притягнення боржника до відповідальності, але й оплату ним своєї суми заборгованості по аліментах, оскільки виконання суспільно корисних робіт є оплатним.

Однак не лише суспільно корисні роботи та штраф є єдиними санкціями, як зазначалося вище, боржника також можна притягнути до відповідальності і у інший спосіб. Окрім цього державний виконавець відповідно частини 9 статті 71Закону України «Про виконавче провадження» може винести такі постанови:

  1. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України;
  2. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами;
  3. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєюта охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
  4. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві полювання.

Найбільш впливовими методами на сьогодніє винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України. Державному виконавцю, при виникненні заборгованості, достатньо винести та подати постанову до Адміністрації Державної прикордонної служби України, що і буде причиною в обмеженні виїзду боржника за кордон.

Не варто  також забувати і про питаннящодо виїзду неповнолітньої дитини за межі України. Тепер, це рішення приймається тим із батьків, з яким за рішенням суду, або за висновком органу опіки та піклування проживає неповнолітня дитина. Для реалізації цього права, стягувачу,відповідно до  частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, потрібно звернутись до державного виконавця, для видачі довідки про наявності заборгованості зі сплати аліментів,сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а для дітей, що мають інвалідність або є важкохворими чи отримали тяжкі травми – три місяці, яка слугуватиме підставою, для виїзду за межі країни, неповнолітньою дитиною, терміном до одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

 

Author
By
@

Збаразьке бюро безоплатної правової допомоги інформує

13th Грудень, 2018

ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

У більшості випадків, після розірвання шлюбу, колишні чоловік та дружина воліють проживати окремо. І тут виникає питання – а з ким залишиться проживати дитина? Адже якщо виходити із положень чинного Сімейного кодексу України, а саме статті 141 та статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» – мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. В переважній більшості випадків після розірвання шлюбу, діти залишаються проживати з матір’ю.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.

Один з батьків має подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (при наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування. Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини, проводяться при потребі, але не менше ніж 1 раз на місяць.

Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

Якщо з’ясовується, що мати і батько рівною мірою мають необхідні якості вихователя, суд звертає увагу на інше: чи мають вони реальну можливість займатися дитиною, створити їй необхідні умови для виховання й розвитку. Тут суд враховує рід діяльності кожного з батьків, режим їхньої роботи, наявність у родині матері (батька) осіб, здатних надати допомогу в догляді за дитиною (бабусь, дідусів, інших родичів), матеріальне становище батьків. Але кращі побутові умови, більше високий рівень матеріальної забезпеченості одного з батьків самі по собі ніколи не кладуться судом в основу рішення про визначення місця проживання дитини. При вирішенні судом питання про визначення місця проживання дитини, не приймається до уваги, хто з батьків був ініціатором розлучення або винуватцем розладу в сім’ї або її розпаді.

Бажання самої дитини проживати з тим або іншим із батьків враховується, але не має для суду вирішального значення. Суд з’ясовує думку дитини, якщо вона по своєму віку, стану здоров’я, розвитку може її усвідомлено висловити.

Крім того, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22 серпня 2018 року № 620 вніс зміни до порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, які визначають, що для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України (для лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта заявника;
  • копію паспорта дитини (у разі наявності);
  • довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
  • довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);

Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Відповідальність за несплату аліментів

Виплата аліментів це якраз те питання, з яким дуже часто стикається подружжя після розлучення при наявності неповнолітньої дитини, на утримання та повний всебічний розвиток необхідні кошти. На сьогодні є частими випадки, коли один із подружжя, якому потрібно виплачувати аліменти, ухиляється від цього, що в свою чергу призводить до виникнення заборгованості, яка постійно зростає.

Так, від 28 серпня 2018 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Зміни у законодавстві,посилили відповідальність за невиконання обов’язку зі сплати аліментів та значно спростили процес притягнення до відповідальності винних осіб. Зокрема,відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»,орган державної виконавчої служби,при наявностізаборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків, при наявності заборгованості у два роки, штраф накладаєтьсяу розмірі 30 відсотків, у випадку якщо заборгованість три роки, штраф 50 відсотківсуми заборгованості зі сплати аліментів. У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі – КУпАП), державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення та надсилає його для розгляду до суду.

Відповідно до статті 183-1КУпАПнесплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання- тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.Потрібно також зазначити і те, що таке нововведення передбачає не лише притягнення боржника до відповідальності, але й оплату ним своєї суми заборгованості по аліментах, оскільки виконання суспільно корисних робіт є оплатним.

Однак не лише суспільно корисні роботи та штраф є єдиними санкціями, як зазначалося вище, боржника також можна притягнути до відповідальності і у інший спосіб. Окрім цього державний виконавець відповідно частини 9 статті 71Закону України «Про виконавче провадження» може винести такі постанови:

  1. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України;
  2. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами;
  3. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєюта охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
  4. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві полювання.

Найбільш впливовими методами на сьогодніє винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України. Державному виконавцю, при виникненні заборгованості, достатньо винести та подати постанову до Адміністрації Державної прикордонної служби України, що і буде причиною в обмеженні виїзду боржника за кордон.

Не варто  також забувати і про питаннящодо виїзду неповнолітньої дитини за межі України. Тепер, це рішення приймається тим із батьків, з яким за рішенням суду, або за висновком органу опіки та піклування проживає неповнолітня дитина. Для реалізації цього права, стягувачу,відповідно до  частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, потрібно звернутись до державного виконавця, для видачі довідки про наявності заборгованості зі сплати аліментів,сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а для дітей, що мають інвалідність або є важкохворими чи отримали тяжкі травми – три місяці, яка слугуватиме підставою, для виїзду за межі країни, неповнолітньою дитиною, терміном до одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

 

By
@
backtotop